Словачинна –  друга країна, яку відвідали координатори ВІ “Активна Громада”.

Хмельничани Юлія Мазур та Сергій Толстіхін – засновники ініціативи “Green Ways” – започаткували проект “80 днів за сонцем”. У межах цього проекту вони відвідали 20 європейських країн. Кожна країна запам’яталася чимось особливим, Словаччина не стала винятком. І у кожному місті мандрівники знаходили час для зустрічі з українською діаспорою.

Після дощової Польщі наші веломандрівники Сергій Толстіхін та Юлія Мазур попрямували до Словаччини. Погода була значно кращою, дощі поступово припинилися і стало тепло та сонячно. Пунктом призначення було Кошице, де мала відбутися зустріч з українською громадою Словаччини. 

Дорогою, Юлія та Сергій зупинялися у маленькому містечку Свидник. Вони заночували в української родини лікарів, які переїхали до Словаччини декілька років тому. Наші мандрівники, аби знайти собі прихисток на ніч, користувалися сайтом “Warmshowers”. Це ресурс спільноти велотуристів та всіх, хто їх підтримує. За його допомогою можна знайти велосипедистів з різних країн світу, які гостинні до мандрівників та приймають інших колег на ночівлю.

Після цього, активісти відвідали мальовниче та старовинне місто Бардеїв, яке розміщений один із об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Воно і досі має непошкоджений середньовічний центр міста. Та нарешті, після двох днів перебування у Словаччині Юлія та Сергій дісталися до міста Кошице.

60354973_371646143453527_6154567493831622656_n

Юлія Мазур, веломандрівниця, координаторка ВІ “Активна Громада”.

– Словаччина нам сподобалася маленькими, витонченими будиночками. Вони, здебільшого, перекриті помаранчевою черепицею та виглядають дуже мило, такі собі чепурні хатиночки. Неможливо не згадати про ландшафт, який часто змінювався від низовин до гірських масивів, з великою кількістю гірських річок. Їхати Словаччиною для нас було легко та приємно. Тут почалися затяжні спуски та підйоми, а це не могло нас не радувати. Природу можна описати одним реченням: краєвиди такої неймовірної краси, наче з вітальної листівки, – розповідає вулоактивістка. координаторка ВІ “Активна Громада” Юлія Мазур.

Кошице – друге за розміром місто в Словаччині та одне з найкрасивіших у Східній Європі. За словами наших мандрівників, історичний центр Кошице – це суцільний набір пам’яток архітектури. Центральна пішохідна вулиця одна з найгарніших вулиць у країні, з десятком маленьких провулків, які з’єднують історичний центр міста. Перебуваючи у Кошице Юлія та Сергій неочікувано стали учасниками двох цікавих подій, які відбувалися у Кошице, а саме:

  • У Словаччині проходив чемпіонат світу з хокею. А хокей – це національний вид спорту для словаків! Тому, на вулицях було безліч фанатів та вболівальників, які одягнуті в форми своїх національних збірних. У центрі міста розташувалася фан-зона, де можна було дивитися матчі та вболівати за свою команду.

  • У школах Словаччини завершувалося навчання, що завжди супроводжується цікавою традицією. З початку травня, коли у випускників починаються іспити, у вітринах кафе, магазинів, ресторанів з’являються випускні фотогазети. Це своєрідне змагання між старшокласниками, щоб визначити, хто цікавіше розповість про життя школи у такому форматі. Кожен клас самостійно готує газету та домовляється з власниками закладів, щоб вони розмістили її у своїх вітринах. Звичайно, власники їм не відмовляють. У результаті, вітрини закладів на центральних вулицях заповнюються творчістю школярів, які виходять на подвір’я з музичними інструментами та капелюхами і збирають кошти. Вони стверджують, що це на “книги”. Але, як розповідали нашим мандрівникам місцеві мешканці, частіше за все, ці кошти витрачаються на святкування у випускний день.

60337812_371646670120141_7772511038926225408_n (1)

Юлія Мазур та Сергій Толстіхін, засновники ініціативи “Green Ways”.

– У Кошице ми гостювали в українців Оксани та Юрія. Вони розповіли нам про життя у Словаччині та показали місто. З Оксаною та Юрієм ми познайомилися за допомогою Фейсбуку. Перед мандрівкою ми шукали українців, які проживають у державах, які ми планували відвідати. Ми писали про нашу подорож та шукали людей, які б могли допомогти організувати зустріч з громадою. У Словаччині відгукнулися саме Оксана та Юрій, які нещодавно переїхали в Кошице. Вони, до речі, не планують жити закордоном, а в майбутньому хочуть повернутися в Україну. Сподіваємося, що з кожним днем все більше і більше українців матимуть бажання повертатися на Батьківщину та будувати щасливе майбутнє в Україні, – розповідає комунікаційний координатор ВІ “Активна Громада” Сергій Толстіхін. 

Ще одним приємним сюрпризом для Юлії та Сергія стало проведення в ці дні Фестивалю європейського танцю “кадриль” у Кошице. Мета фестивалю показати, що місто комфортне для проведення різних культурних та спортивних заходів. Чотири тисячі учасників фестивалю (переважно школярі, однак, були й дорослі) вийшли на центральну вулицю міста та танцювали “кадриль”. Як же були здивовані наші мандрівники, коли побачили всюди жовто-блакитні кольори та символіку схожу до української. Виявляється, жовтий та блакитний – це кольори міста Кошице. Усі учасники були вбрані у жовто-блакитні кольори. За словами Юлії, це дозволило їм на мить відчути себе вдома, в рідній Україні.

60633003_371761153442026_4922400999345225728_n

Учасники Фестивалю європейського танцю “кадриль” у місті Кошице.

– Я була приємно здивована, що за ініціативою українців, які проживають в Кошице почала діяти українська редакція програм для національних меншин Словацького радіо. Передачі українською мовою на Словацькому радіо йдуть щотижня. Їх тривалість 25 годин на місяць на загальнонаціональному окрузі. Улюбленими передачами русинів-українців стали “Нaшa іcтoрія в лeгeндax тa уcниx пeрeкaзax”, “Пізнаємо свій рідний край”, “Пісні минулого”. Я була вражена, адже, навіть з назви радіопередач зрозуміло, що це не просто цікава інформація для розваг. Це, перш за все, зв’язок з українською культурою та історією, – розповідає веломандрівниця Юлія Мазур.

А 17 травня активісти зустрілися з представниками української діаспори у Кошице, яка налічує близько 4 тисяч осіб. Загалом, у Словаччині проживають близько 55 тисяч українців. Зустріч відбулася у приміщенні “Союзу русинів-українців”. Це найчисленніша представницька організація українців у Словаччині, яка налічує 4 000 офіційно зареєстрованих членів “Союзу”. Вони зберегли назву “русини-українці”, якою до XVIII століття називали українців, а на західноукраїнських землях — до початку ХХ століття. Назва “русини-українці” донині збереглася на Закарпатті та серед емігрантів-закарпатців. 

60501021_371910416760433_3298251814918422528_n

Веломандрівники Сергій Толстіхін, Юлія Мазур та представники української громади у місті Кошице.

Також, у місті діє Союз скаутів «Пласт» українсько-русинскої молоді у Словаччині, який організовує багато заходів для дітей та молоді. Діє недільна школа, проводяться літні зустрічі та працюють творчі гуртки для дітей.

Юлія та Сергій не лише слухали розповіді про словаків та діаспору, а й самі розповідали про діяльність ВІ “Активна Громада”, про екотуризм, про різні формати роботи з молоддю (інтерактивні зустрічі, форум-театри, Клуби “Активної Громади”). Це стало корисною знахідкою для учасників, які зазначили, що спробують використати ці приклади, щоб зацікавити такими проектами молодь.

60336303_371909653427176_1483473294492434432_n

На останній зустрічі українці познайомилися з легендарним Левком Довговичем – українським культурним та громадським діячем. У 14 років він був заарештований та за звинуваченням в українському націоналізмі засуджений до 10 років таборів за розповсюдження листівок з написами «Смерть Сталіну!» та «Смерть комунізму!». Покарання він відбував у малолітній колонії та в різних таборах ГУЛАГу, зокрема, й на Воркуті за Полярним колом. З малолітньої колонії йому вдалося втекти, однак, після п’ятьох днів його впіймали та додали ще 10 років.

Після звільнення Левко переїхав до свого батька у Словаччину. У 1985 у Кошице він заснував український хор «Карпати». Протягом 33 років своєї діяльності хор провів понад 500 концертів у різних країнах Європи. Також, хор організував 24 новорічні бали (“Маланчині вечори”), 13 річників Міжнародного фестивалю духовної пісні східного обряду, 15 новорічних концертів за Юліанським календарем, 8 різдвяних концертів. У цих заходах взяли участь 84 художні колективи з України та 14 українських колективів із Чехії, Угорщини та Польщі. Хор залишається популярним і зараз, і не лише серед українців, але й серед словаків. 

– Для нас було честю познайомитися з такою особистістю як пан Левко. Він приклад того, як можна у важкі часи зберегти національну гідність та любов до України через важкі випробування. Приємно, що й сьогодні, він залишається головою Крайової пластової старшини Союзу скаутів «Пласт» українсько-русиньскої молоді у Словаччині та продовжує активну діяльність. Його життєва історія та досвід надихнули нас на нові звершення, – розповідає Сергій Толстіхін.

Більш детально про діаспору можна дізнатися з відеорозповіді. Активісти зафільмували діалоги з деякими учасниками зустрічі, зокрема, і з Левком Довговичем. Це короткі розповіді про те, як живуть українці в Словаччині:

Досвід сусідів корисний для України, адже, Словаччина за короткий час досягла величезних успіхів і стала членом ЄС та НАТО. Її справедливо вважають одним із найуспішніших зразків інтеграції в євроатлантичні структури. Крім того, ця країна має дійсно консолідоване громадянське суспільство, яке свого часу не дозволило уряду країни зійти зі шляху європейської та євроатлантичної інтеграції. У роки становлення незалежності країни, саме громадянське суспільство виступало, як механізм контролю за діями влади. Зараз, громадські організації в Словаччині зосередженні переважно на соціальній та благодійній роботі, а також представляють інтереси національних меншин. 

Дякуємо усім, хто долучився до зустрічі з Юлею та Сергієм у Словаччині. Та всім, хто допомогав їм з організацією зустрічей, надихав та підтримував.

Довідка. Веломандрівки Європою реалізовуються в рамках проекту “80 днів за сонцем”, який ініціювали велоактивісти Сергій Толстіхін та Юлія Мазур. Вони заснували ініціативу “Green Ways”, головною метою якої є розвиток зеленого туризму в сільській місцевості з залученням громади.