English
Нещодавно у Києві відбувся черговий, рекордний за кількістю учасників, Форум організаційного розвитку громадянського суспільства. І хто був присутній, а хто відстежував цю подію – знає, цьогоріч тема заходу – “Практики свободи”.
Громадський Простір запитав в учасників/ць Форуму: Як вони розуміють свободи? Як практикують свободи в своїх командах (НУО)? Як долучаються до перетворень в громадах і чим, власне, живе актив в регіонах?
Відповіді давали представники різних громадських формувань та об’єднань. Інститут “Республіку” представила Олександра Скиба – заступниця голови, а Всеукраїнську ініціативу “Активна Громада” Микола Яцков – координатор в м. Ужгород.
Як Ви розумієте – що таке свобода?
“Свобода для мене – це можливість швидше отримати бажаний результат, – розповідає своє бачення Олександра Скиба. – Зараз я займаюся громадською діяльністю і отримую насолоду від того, що роблю, що робить наша команда, бо я бачу кожен день прогрес і результат. Мені є з чим порівняти. Коли я закінчувала університет, дуже хотіла стати держслужбовцем, оскільки думала, що саме на держслужбі люди, здебільшого, займаються тим, що роблять Україну кращою.
Коли я потрапила на держслужбу, побачила, як це зсередини працює – я не говорю зараз про всіх держслужбовців, але там, де я працювала, бачила: для того, щоб досягти результату, треба докласти дуже і дуже багато зусиль навіть всередині команди, вже не кажучи про зовнішні результати. Тому я зрозуміла, що буду більш ефективніша, якщо буду в тій організації, яка підтримує цінності свободи і це безпосередньо Інститут Республіка, який був заснований із цією ідеєю – і існує з ідеєю свобод. Знаєте, це надає такі “крила”, коли ти ставиш мету, у тебе є крута команда, яка підтримує цю мету, яка готова її досягати. І коли вже через місяць, через два, три – є результати, то це не може не мотивувати”.
“Свобода – це, перш за все, можливість вибору та відповідальність за себе і за те, що діється довкола тебе”, – додає колега Олександри із Ужгорода Микола Яцков.
Як Ви практикуєте свободи?
“В організації ми намагаємось будувати нашу діяльність таким чином, щоб всі її представники обмінювалися досвідом між собою. У нас 24 представництва по Україні і центральний офіс в Києві. Ми постійно на контакті, у нас відбувається діалог, ми обмінюємося інформацією. Це дає нам можливість приймати кращі рішення і передавати практики з міст в міста, – розповідає про успіхи Інституту Республіка на ниві практик свободи Олександра Скиба, – Наприклад, коли в Черкасах була піднята тема велоінфраструктури, цю ж тему швидко підхопили в Запоріжжі і Горішніх Плавнях, почався такий собі рух, активісти могли між собою ділитися дієвими практиками і намагатися їх впроваджувати в себе на місцях.
Микола Яцков є одним із людей, які надихають у русі “Кірпічка” в Ужгороді – це ініціатива по захисту озера, по захисту парку, саме тої зони, яка була би корисна для мешканців, які проживають на цій території. Зараз ми маємо дещо іншу ситуацію, але досить потужно по результатам, які можуть відбутися – це ініціатива в Дрогобичі “Берегти”. Вона – про збереження архітектурної спадщини міста Дрогобич. Цікаво, що цю ініціативу взагалі започаткувала людина, яка ніколи не мала відношення до громадської діяльності, але вона почала дізнаватися більше про діяльність активної громади.
Спостерігаючи за тим, що відбувається в місті, що дрогобичани втрачають свою історію і свою ідентичність міста, вона зібрала команду людей, які почали створювати місцеву ініціативу саме по збереженню архітектурної спадщини. На сьогодні міський голова пообіцяв, що на наступний рік вони включать 60 будинків до того, щоб провести паспорт і почати їх реконструкцію. Це те, що стосується участі влади. Ці самі активісти поширюють інформацію серед громадян і мотивують їх все-таки зберігати, а не руйнувати цю історичну спадщину, берегти і розуміти, що це їхнє надбання. Для нас це саме баланс між тим, що громадяни підтримують певні процеси на місцевому або національному рівні, і розумінням влади, що це необхідні процеси. На нашу думку, це якраз сприяє покращенню і більш стабільній ситуації в плані якогось прогресу, якого потребує, як кожне місто в Україні, так і наша країна в цілому”.
Перетворення в громадах
Микола Яцков продовжує думку колеги: “Власне, в Ужгороді та Закарпатській області ми допомагаємо людям саоорганізовуватися і вирішувати їхні місцеві проблеми, комунікуючи з владою. “Кірпічка” – це одна із ініціатив, яку ми підтримуємо на місці. Вона стосується не тільки захисту самого озера і зеленого простору довкола цього озера, але більш ширше вона про зелені зони і парки міста Ужгорода.
Ініціатива цікава тим, що вона починалася, як товариство сусідів певного кварталу і переросла у масштабний загальноміський рух, якому небайдуже, що відбувається з генеральним планом, що відбувається із різними парками, водоймами міста, озерами, річками – який їхній правовий статус, як вони захищаються, чи забудовуються, чи є якісь охоронні зони. Люди вивчали різні інструменти безпосередньо в дії і практиці – електронні петиції, запити, звернення, акції протесту, навіть, зробили кілька прецедентів – встановили в судах, що, виявляється, можна проводити акції протесту в стінах громадських споруд, як то в стінах сесійні зали міської ради чи виконкому.
Люди показали, що ми можемо досягати певного результату, якщо гуртуємося разом. Найважливіше, що це люди, які не мали жодного досвіду в плані адвокаційної кампанії, і це є цінно. Люди дійсно за два роки цілеспрямованої боротьби за те, що вони вважали цінністю для себе, досягли цих результатів. Нещодавно, 9 листопада, міська рада прийняла остаточне рішення на користь людей і заявила, що ті зелені зони, які є спірними, будуть, все ж таки, зеленими зонами, парками і скверами міста, а не ділянками під забудову”.
Повний матеріал можна прочитати на сайті Простір.юа
Зазначимо, що Громадський Простір започаткував серію тематичних бесід Prostir Talks – фокусних обговорень важливих та актуальних тем, тенденцій та викликів.
