Переможницею у конкурсі есе від Інституту «Республіка» стала студентка Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка Ганна Сергєєва. Пропонуємо і вам прочитати, яким же на думку молоді має бути виберць у демократичній країні. 

Ганна Сергєєва

Вибір – це завжди відповідальність. Незалежно від того, що ми обираємо: як провести свій вечір, майбутню професію чи Президента України. Це наша відповідальність, адже від нашого вибору буде залежати те, яким буде завтрашній день. В історії є десятки випадків, коли один голос був вирішальним. Так, з перевагою в один голос офіційною мовою в Америці стала англійська, а не німецька, один голос зробив Т. Джефферсона президентом США, і всього лиш один голос привів А. Гітлера до влади у нацистській Німеччині. І ця історія не про політиків, не про визначних діячів, а про людей, таких звичайнісіньких собі людей, які віддали свій голос.

Академічний тлумачний словник містить наступне визначення поняття «виборець»: Особа, що обирає або має право взяти участь у виборах. Закон України гарантує громадянам загальне, рівне і пряме виборче право, забезпечує добровільність участі й таємність голосування, але визначає лише віковий ценз для виборців. Тому цілком логічно постає питання: «То яким повинен бути сучасний виборець?»

На мою думку, бути виборцем у демократичній державі – дивній машині, яка викликає масу проблем, – почесний і непростий обов’язок. Адже будь-яка справа вимагає певних знань та умінь. Нам важко уявити лікаря, котрий не знає анатомію чи інженера, який не знає математику. Як не народжуються лікарем чи фізиком, так не народжуються і виборцем. Для того, аби ним стати необхідно навчитись орієнтуватися в правовій і політичній культурі, вміти аналізувати й оцінювати події та явища, набратися політичного досвіду.

На запитання: «Яким повинен бути сучасний виборець?», – мій друг відповів: «Довірливим оптимістом, аби довіряти брехні кандидатів».

Я вважаю, що павутина політичних інтриг змушує сучасного виборця бути розумним, спокійним, розважливим і вольовим. Сучасний виборець повинен бути розумним, адже, оцінюють нас завжди за розумом. На міжнародній арені всі бачать, що Україна бідна, але потенційно багата країна, але оцінюють нас не за матеріальні статки, а за нашу здатність обирати та нести відповідальність за свій вибір. Саме тому, пора поставити «галочку» не навпроти кандидата, а навпроти інтегрованого світу людської гідності, напроти надії на краще майбутнє. Вміння обрати правильно – потребує чесності перед собою і самовпевненості.

У світі виклику учасник голосування повинен бути далекоглядним. Аби не просто віддати свій голос, а проаналізувати які перспективи та проблеми він породжує.

Ще одна риса, яка має бути притаманна тому, хто голосує – це національна гідність. На жаль, у наш час багато випадків підкупу виборців та інших махінацій під час виборів. Тому, перш за все, вагомим є усвідомлення себе як українця, як людини, чий вибір формує державу й націю.

Та чи повинен сучасний учасник голосування бути патріотом? Патріотизм – це почуття, змістом якого є любов до своєї Батьківщини та емоційне переживання за приналежність до свого народу. З іншого боку, це готовність діяти в інтересах своєї країни. Однак, на превеликий жаль, це не завжди свідомий вибір. Інколи, наша любов й емоції шкодять нам самим. Ми, українці, часто обираємо серцем, емоціями, керуємося емпатією. Ця любов нам шкодить, і тому, ідентифікуючи себе як виборця і громадянина, варто керуватися холодним серцем і «гарячим» розумом.

Але не варто ідеалізувати сучасного виборця. Він повинен бути трішки егоїстом, піклуватися про свої вигоди, адже це змусить обрати людину, яка буде дбати про її інтереси, а значить і про інтереси певної категорії. А на виборах завжди перемагає категорія. Голосувальник має бути жадібним, аби влада була ефективною і не дорогою.

Голосування – це звичайний вчинок, який варто робити виходячи з власного внутрішнього стану та міркувань своєї принциповості. Виборчий процес – це не балансування на межі добра і зла, це балансування між стабільністю і змінами, але, виходячи з українського досвіду, варто відзначити, що стабільність не завжди межа наших мрій.

У 1961 році Джон Кеннеді сказав: «Не питайте, що ваша країна може зробити для вас – питайте, що ви можете зробити для своєї країни». Ми можемо обрати, ми маємо право обрати, а значить – ми повинні обрати. Щоб потім не казати, що у нашої держави поганий керівник. Кожний народ вартий свого правителя, і якщо ми обманюємо самі себе, покладаючи свій вибір на чужі плечі, то нас легко обдурять інші, ті, котрим наш абсентеїзм лише на руку.

 Ганна Сергєєва