Національний марафон зібрав близько 300 небайдужих до реформ українців

Протягом 13-14 грудня відгомонів Національний марафон з політичних реформ

Форум «Роль громадян у політичних реформах: VOX CIVIUM 2.0» об’єднав майже 300 учасників з усіх куточків України: представників міжнародних організацій і громадянського суспільства, народних депутатів, депутатів місцевих рад та зацікавелних у реформах громадян.

З вітальним словом до учасників з усієї України звернулися представники міжнародних організацій:

• С’юзан Фріц, директорка Регіональної місії USAID в Україні та Білорусі
• Мері О’Хейґен, старша директорка Національного Демократичного Інституту, головна радниця
• Пітер Ербен, старший директор Міжнародної Фундації Виборчих Систем, старший радник з виборчих питань
• Лоренс Хелд, керівник проекту «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «Взаємодія!»
• Роланд Ковач, директор Програми сприяння громадській активності «Долучайся!»
• Ганна Гопко,  народна депутатка України

Вони відзначили важливу роль громадських організацій у просуванні національних реформ та закликали всіх учасників і надалі продовжувати активізацію суспільства.

Перший день пройшов у форматі панельних дискусій. Кожну з яких представляли народні депутати, фахівці з реформ та представники ГО. Модераторкою Марафону була Інна Борзило, Центр UA.

➡ «Пріоритети виборчої реформи»:

Світлана Войцеховська, народна депутатка, Олександр Черненко, народний депутат, Олександр Мазурчак, співголова політпартії «Наш край», Денис Ковриженко, IFES, Тетяна Дурнєва, «Група Впливу», Віталій Гліжинський, Інститут «Республіка», Андрій Андрушків, Центр UA.

Серед основних запитань і викликів у виборчій реформі було прийняття Виборчого кодексу. У першому читання за нього проголосувало 226 парламентарів, що було великою несподіванкою. Після цього процес загальмувався, адже понад 4 тисячі правок було внесено до документа. За словами Олександра Черненка, робоча група у Верховній Раді розглянула основні дискусійні правки і дійшла щодо них згоди. Наразі, залишилося кілька сотень правок, і документ буде винесений на друге читання.

Досить активно обговорювалися питання щодо введення гендерної квоти на виборах та зміни виборчої системи. Депутатам закидали твердження про те, що вони не хочуть змінювати систему, а вони в той же час піднімали тему свідомого вибору українців.

– Будь-яка реформа, зокрема виборча, це дорога з двостороннім шляхом. Навіть 200, чи половина депутатів, не можуть змінити все, що відбувається в парламенті. Коли я приїжджаю на місця, зустрічаюся з молоддю (під час реєстрації бачила багатьох представників з різних політичних партій), то я запитую: чому на місцях не піднімається питання балотування й участі жінок? Наступне, кажуть: парламент не міняється, не міняється частково. Адже Лесика Довгого  й інших вибирали на мажоритарних округах! Хто ж за них голосував? – Люди? Це прямі вибори? Тому нам треба подумати обом, що ми робимо в цьому напрямку, – відповіла Світлана Войцеховська.

Загалом, є позитивні сподівання серед парламентарів, які підтримували й надалі будуть просувати виборчу реформу та пропорційну систему з відкритими списками. І щоб реформа надалі просувалася, спікери надали рекомендації:

1. Продовжувати роботу серед громадян, займатися просвітою, роз’ясненням особливостей реформ.
2. Викинути телевізор, менше довіряти словам. Перевіряти інформацію з різних джерел.
3. Розвивати політичну пам’ять, досліджувати звіти партій та перевіряти виконання обіцянок.
4. Громадськість має продовжувати тиснути. Коли є запит від громадян – депутати швидше вирішують питання.
5. Варто скасувати мажоритарку.
6. Не бути байдужими, ходити на вибори і свідомо голосувати.
7. Піднімати питання гендерної просвіти ще зі школи.

Модерувала дискусію Олександра Гліжинська (Скиба), заступниця голови, яка протягом цієї частини наголошувала на важливості участі самих громадян у політичних процесах. Також Олександра розповіла про історію всього Марафону, який відбувався в 35 населених пунктах. Понад 1800 учасників долучилися до форумів в різних містах по Україні, серед яких і ГО, і депутати місцевих рад, і фахівці з реформ, і небайдужі громадяни.

Повна версія заходу у відеотрансляції:

➡ «Фінансування політики напередодні виборів: напрями змін»

Руслан Сидорович, народний депутат, Світлана Заліщук, народна депутатка,  Юлія Кириченко, Центр політико-правових реформ, Віктор Таран, «Ейдос», Наталія Малиновська, Інститут «Республіка», Антон Кривко, Центр UA/ Рух «Чесно».

Цю частину фахівці Центру UA розпочали з оприлюдненням цифр. Понад 10 500 фізосіб перерахували 61 млн гривень на діяльність політичних партій. При цьому за понад 3 роки, політичні партії отримали ще й державне фінансування у розмірі 1,1 млрд гривень. Виходить, що в Україні 98% всього фінансування політсил припадає саме на державне, коли в європейських країнах, ця цифра сягає близько 20-30%.

– Питання залученості громадян до фінансування є дуже великим і комплексним. І не можна говорити про це виключно в рамках однієї партії. Перше: чому так мало громадян перераховує кошти? – Це питання глобальної довіри до політичних партій, і політиків як таких. Низка опитувань показує низькі цифри. Питання друге, з яким стикаються і наші прихильники: це недосконалість законодавства. Адже нині процедура приносить низку дискомфорту та проблем як тим, хто ці кошти перераховує, так і тим, хто їх отримує, – розпочав дискусію Руслан Сидорович, член парламентської фракції «Об’єднання «Самопоміч».

Віта Думанська, модераторка дискусії, попросила спікерів назвати приклади публічних фандрейзингових кампаній щодо залучення громадян до фінансування політичних партій. Проте, успішного і масштабного прикладу назвати не змогли.

Світлана Заліщук також розпочала виступ з теми довіри. Далі вона навела успішні приклади фандрейзингових кампаній «ДемАльянсу» 2 роки тому, які залучили 2,5 млн громадських коштів.

– Прозорість і підзвітність – єдиний шлях, насправді, підвищення можливості бажання людей давати якусь копійку на вибори партіям, яким вони довіряють. Як ми нині бачимо, 80-90% усіх офіційних коштів це витрати на медіа, і ТБ рекламу. Чому так? Вибори в Україні виграють через “зомбоящик”. І це велика проблема. А окрім офіційних грошей, що витрачають на рекламні ролики, ще є прихована реклама – найбільша наша проблема. Це те, що не моніториться, не обраховується. Це те, що ми з вами не бачимо у звітах, у цифрах. Тому ми разом, як законодавці і громадянське суспільство маємо подумати, як зробити так, щоб знати, де є прихована реклама. Щоб вона моніторилася, звітувалася і ми знали, що це проплачено, що це послуга, – зауважила пані Світлана, член Політичної ради партії «Демократичний альянс».

У той же час, Юлія Кириченко, ЦППР, наголосила на тому, що нема державнх грошей, які ідуть політичним партіям. Є гроші платників податків. Фактично, кожен з нас, хто сплачує податки долучається до фінансування політсил. За її словами, це велике досягнення реформи політичного фінансування, адже частину їх використання ми можемо побачити у звітах. Важливо тепер ставити питання на що, куди саме витрачаються кошти політичним партіями.

– Коли ми говоримо про партійне фінансування, ми говоримо про партійну відповідальність. Депутат не окрема особистість – він представник партії, і він теж несе відповідальність. Ми і надалі будемо продовжувати просвіту громадян, як наприклад це роблять у Черкасах за допомогою тренінгів. Ми будемо продовжувати дебатувати з молоддю на тему політичного фінансування. Будемо моніторити звіти депутатів місцевих рад, які мають інше розуміння. Тому це все потребує детальної уваги від нас, громадськості, – відповіла на запитання про наступні кроки Наталія Малиновська, координаторка Інституту «Республіка».

➡ «Антикорупційна реформа: від кого залежить успіх?»

Вікторія Сюмар, народна депутатка, Єгор Соболєв, народний депутат, Мустафа Найєм, народний депутат, Дмитро Булах, Харківський Антикорупційний Центр, Ярослав Юрчишин, Transparency International Ukraine, Микола Яцков, Інститут «Республіка».

Сергій Рахманін, журналіст, розпочав модераторство з передмови: «Тема, яку ми з вами будемо обговорювати – вічно зелена. Це тема корупції. Це тема, про яку можна говорити нескінченно довго, і в кожному разі не знайдемо універсальну рецептуру, як корупцію можна подороти. Але якщо ми не будемо говорити – корупції точно нічого не загрожуватиме».

Народні депутати не оминули тему найбільш корумпованої частити суспільства, яка має доступ до ресурсів та телебачення. Найбільшими телеканалами володіють олігархи, найчастіше на ТБ ми бачимо політиків.

– Відсутність незалужного телебачення, відсутність фінансування соціумом і членами партій політичних сили, і відповідно послуги політиків, які вони надають олігархам – це один глобальний рівень корупції. Це зачароване коло, яке, якщо ми його не розірвемо, то чесно кажучи, нам доведеться виховувати кілька поколінь, щоб дійти про несприйняття корупції, про яке говорив пан Сергій, – продовжила тему Вікторія Сюмар, заступник Голови фракції «Народний фронт».

Ще один ключовий момент в антикорупції зачепив Єгор Соболєв («Самопоміч»). За його словами, бути активними, принциповими громадянами, які не сприймають корупцію і не миряться з нею дуже важливо. «Нині процес контролю легкий за допомогою електронних декларацій. Це поіменний список корупційних політиків, де видно хто і що купив за кошти українців. Це перший момент. Другий момент важчий. Це участь громадян у політиці. Чому ви не ідете в свою місцеву владу? Чому не висуваєте хороших людей? Якщо ви не даєте гроші партіям – дають гроші олігархи. І вона й надалі будуть перемагати».

Як зазначив Мустафа Найєм (БПП), нині багатьом політикам стало некомфортно жити. Адже коли раніше хтось приходив у владу закривати свої питання, то він точно знав, що його не чіпатимуть. Зараз він знає, якщо піде, і людина боїться навіть не активістів, а конкурентів, які зіллють інформацію. А ще НАЗК, який покаже декларацію, прокурора, який розкаже щось в медіа – і це все буде великою проблемою. «І наша мета – зробити так, щоб корупція в Україні була дуже-дуже дорогою», – додав пан Мустафа.

Накінець, підбили підсумки дискусії:

• Якщо корупціонер забрав вже стільки, що почав ділитися – то йоу нічого не загрожує.
• Рецерт боротьби з корупцією: гостре несприйняття корупції, невідворотність покарань та власне механізми превенції цієї корупції.
• Варто змінення ставлення до корупції, проявити нульову толератність
• В українській політиці існує порочне коло, яке слід розірвати.
• Новостворені антикорупційні органи є, питання щодо професіоналізму. Їх треба вчити проіесійно ставитися до своїх обов’язків.
• Е-декларації – це поіменний список корупціонерів, і з цим не можна миритися.
• Треба йти і займатися управленням своєю державою.
• 10 % громадян отриують задоволення, коли НЕ дають хабарі.
• Форула ефективної держави: прозорість, підзвітність, участь громадян.

***

Після панельний дискусій на учасників чекала інтерактивна інтелектуальна гра «Що? Де? Коли?», яку модерував Богдан Бондаренко, Центр політико-правових реформ.

Запитання щодо політичного фінансування країн світу, приклади виборів у давніх країнах, історичні факти та цікавинки – усе це мали знати учасники, аби перемогти. Так, другий рік поспіль виграла команда «Локомотив», на чолі з Анатолієм Стояном, коориднатором «Активна Громада» від Інституту «Республіка»  у м. Кропивницький.

Другий день Марафону пройшов не менш активно. У форматі надихаючих історій з життя ділилися успіхами і прикладами просування політичних реформ в Україні:

• Михайло Горкуша, Інститут «Республіка», м. Суми
• Анна Єрьоменко, Інститут «Республіка», м. Запоріжжя
• Андрій Сільченко, Інститут «Республіка», м. Жмеринка
• Тетяна Дурнева – ВГО «Група Впливу», м. Київ
• Сергій Довгополий, FeelGoodLabs Business Accelerator, м. Дніпро
• Олег Батюк, заступник голови ГО «Правовий Донбас», м. Маріуполь

Після чого проходили інтерактивні майстерні нових знань та кращих практик впровадження реформ в Україні (виборча реформа, реформа партійних фінансів, антикорупційна реформа). Презентації, тренінги, майстер класи від міжнародних та вітчизняних експертів надихнули учасників на подальші перемоги та звершення.

Примітка. Марафони проходять у межах проекту «Активна Громада: право вибору», що впроваджується за підтримки Національного Демократичного Інституту (NDI) за фінансової підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).