Лондон – місто, яке я мріяла відвідати. А відвідати його не в туристичних цілях, а в межах професійної програми – це мрія в квадраті.

Традиції. Честь. Монархія. Право. Сила громади. Велич архітектури. Усе це можна знайти у серці Великої Британії. У цій статті я хочу написати лише те, що мене найбільше вразило у місті давньої демократії, – розповідає Олександра Скиба.

Законотворчість у коридорах та парламентський пінг-понг

Британський парламент насичений традиціями. Це і музей, і будівля, де створюють закони, водночас. Парламент поділений на дві частини – Зелених та Червоних. Червоні – це палата Лордів. Зелені – палата Громад. Палата громад складається з 650 депутатів. На диво, у залі засідань немає місця для всіх депутатів. Закони приймаються більшістю від присутніх. “Якщо для депутата питання важливе, він обов’язково прийде на засідання. Інакше, рішення буде прийняте без нього. І хай тоді пояснює своїм виборцям, чому він не був на засіданні!” – розповідає екскурсовод Парламенту.

Лорди засідають у зеленій залі. Статус лорда мають на сьогодні 830 осіб. Знову ж у залі засідань усі не можуть бути присутні одночасно. Розміститися максимум може 400 представників. Частина лордів, а саме 90 осіб, отримали свій статус у спадок. Інші – призначені Кабінетом міністрів або Королевою за особливий вклад у розвиток своєї галузі – науки, економіки, індустрії чи церкви тощо. Спадковість передачі титулу зупинив у свій час прем’єр-міністр від Лейбористів Тоні Блер.

Лорди мають дорадчу функцію у законотворенні. Проте, все ж палата Громад шукає консенсус між своїм баченням проектів законів та баченням лордів. Законопроект спочатку розробляється палатою громад і відсилається на експертизу до палати лордів. Потім палата лордів надсилає свої пропозиції до палати громад. Знавці Британського парламенту кажуть, що законотворчий пін-понг між палатами може тривати до року, поки закон не буде остаточно ухвалений і переданий на підпис Королеві.

Цікавий також метод голосування. Щоб проголосувати за законопроект, депутат, або лорд має встати зі свого місця і пройти через коридор згоди (“Так”), або відмови (“Ні”). Можливо, британці так борються з копкодавством, або ж це просто традиція. 🙂

До депутата в Палату Спільнот може прийти будь-хто, окрім Королеви

До Парламенту Великої Британії може зайти будь-яка людина, пройшовши паспортний контроль. Не потрібні попередні записи та очікування підтвердження вашої можливості зустрітись із депутатом. Якщо ви британець і у вас термінова справа до вашого народного обранця, ви можете запросто прийти у залу палати громад та покликати через “дворецького” вашого депутата, або передати листа. Однак, це правило зовсім не поширюється на Королеву. Королева не має права заходити до палати громад. “Востаннє, коли це відбулося, Королю відрубали голову, і почалась громадянська війна”, – продовжує заглиблювати нас у традиції Великої Британії парламентський екскурсовод.

До речі, заробітна плата депутата – 75 тисяч фунтів на рік ( близько 2 700 тис. грн.) , і він або вона має повне право займатися бізнесом.

Дешеві вибори

Щоб стати депутатом парламенту Великої Британії, достатньо бути членом партії та мати бюджет від 3000 до 6000 фунтів, що на наші гроші складає від 78 000 грн до 156 000 грн. Бідненько… Ось в Україні виборча кампанія у Парламент вимірюється мільйонами доларів на персону. Чому так? Бо британський кандидат створює добробут для виборця перш за все після виборів, коли приходить до парламенту. А наш кандидат (не всі звісно!) більш “щедрі” і роздають “добро” до виборів у сумі 200-500 грн за голос. Більша частина виборчих витрат в Україні в повній тіні, хоч наші партії і почали вже звітувати за доходи та витрати на виборах. У Британії кожен кандидат має декларувати свої витрати та надходження. Якщо він не задекларує, або допустить помилки, на нього чекає суд та публічний осуд, навіть до можливої втрати мандату. Британці страшно нетерпимі до корупції.

Дешеві вибори також пояснюються і відсутністю політичної реклами на телебаченні та значною перевагою особистого спілкування з виборцями. “Ми помітили, що набагато ефективніше просте і безпосереднє спілкування з виборцем” – каже британський професор Джастін Фішер. “Я пригадую свою кампанію від дверей до дверей”, – відповідає на моє питання щодо найкращої взаємодії з виборцями екс-депутат Британського Парламенту зі стажем 30-ти років та колишній секретар Ради Європи Тері Девіс. – “Ми ходили сім’єю – я, дружина і мій син. Коли ми вже з дружиною стомились, мій син вирішив зайти в ще одну домівку”. – “Доброго дня! Я син Тері Девіса. Скажіть, будь ласка, чи підтримаєте Ви мого татка на майбутніх виборах до парламенту?” – звернувся він до жінки. “Чи буду я голосувати за твого татка?! Ану ходімо зі мною”, – сказала жінка і повела сина в кімнату. “Бачиш це вікно. Твій татко допоміг мені його полагодити. Звісно, я буду за нього голосувати!”. Коли Тері Девіс розповідав мені цю історію, він був розчулений, адже немає більшого визнання для політика, ані ж довіра до нього його виборців.

Потужні громадські організації та профспілки

Профспілки у Великій Британії налічують мільйони членів і є надзвичайно потужними гравцями в країні. Вони можуть ставити свої умови таким великим кампаніям як Uber, захищаючи права своїх членів-таксистів. Вони грають значну роль у політиці, адже найбільша партія в Європі – Лейбористська – заснована у Великій Британії саме профспілками. Працівники різних кампаній можуть як захищати через профспілку свої трудові права, так і впливати на кандидатів на виборах, голосуючи за висування тої чи іншої кандидатури на вибори в середині партії.

Громадські організації не такі числені, але, наприклад, екологічна організація із захисту пташок налічує понад 1 мільйон членів. А громадські організації, що працюють з політичною просвітою населення, сприяють відкритості прозорості влади, мають 2 тисячі членів, працюючи лише в Лондоні.

Люди готові підтримувати партії та громадські організації своїм внесками, що складають значну частку в доходах цих організацій. “Коли мені політик каже: “У нас все гаразд з корупцією. Вона майже відсутня в порівнянні з Росією”, – то я кажу: “Не хочу я дивитись на Росію. Я хочу нульової корупції у Великій Британії”, – каже мені британка Кетрін.

Напередодні свят, я щиро хочу побажати нам Українцям дешевих виборів, духовно багатих політиків та виборців, нульової корупції та сильних громадських, профспілкових і політичних рухів, які обов’язково приведуть нас до розвинутої демократії, як зробили це у Великій Британії! Мрійте, адже мрії здійснюються!

Джерело: Укрінформ