Багатопартійна система в Україні – явище не нове. Вона виникла ще на початку ХХ ст. Тривалий розвиток суспільства в умовах тоталітарної однопартійності призвів до того, що зі здобуттям Україною незалежності у 90-их роках на її політичній карті з’явилося понад сорок різних партій, у 2000-их роках – майже 130. На сьогодні – понад 350 політичних об’єднань.

Суспільство відчувало гостру потребу у демократизації життя, у гласності. А ще позначилося  історичне коріння багатопартійності в Україні.

Багатопартійна система затверджена Конституцією та іншими законами України, закріплена юридичними нормами, захищається правовими інститутами держави.  

Які недоліки багатопартійної системи сплили на поверхню за роки незалежної України?  Насамперед, це велика кількість зареєстрованих партій (понад 350), з яких реально на виборах працює 20, а партій з досвідом роботи 10-20 років взагалі одна чи дві. За словами Максима Михлика, який очолює Черкаську обласну організацію «Комітет виборців України», українська партійна система настільки ще недосконала, що можна говорити про етап  початкового  накопичення політичного капіталу.  

При цьому перевага багатопартійності полягає  у тому, що вона є полем для конкуренції  політиків, політичних ідеологій, конкуренції на виборах. Там, де панує монополія, про розвиток не йдеться. Багатопартійну систему Максим Михлик називає «політичною кров’ю для будь-якої держави». 

Як же тоді бути зі США, де дві сотні років незмінно домінують дві парті – демократична і республіканська?

Експерт роз’яснює: насправді у Сполучених Штатах Америки існують і багато інших партій, які висувають своїх кандидатів, беруть участь у місцевих виборах, працюють із Сенатом. Але вони не настільки популярні серед населення,  аби гучно заявляти про себе. Так вже традиційно склалося, що американське населення поділилося на два політичних табори – демократів та республіканців, і відповідно ці партії представляють їхні інтереси. Тобто йдеться швидше про традицію двопартійності, яка в Америці прижилася і засвідчила свою дієвість. Її не змогли розхитати ані час, ані серйозні потрясіння в особах президентів, як-то Біл Клінтон, Дональд Трамп інші. Усе тому, що у США лідер не настільки важливий,  як сама партійна система.   

Ситуація у ЄС дещо інша. Приклади ефективної діяльності політичних партій демонструють країни Західної Європи –  Німеччина, Франція, Швеція, Британія. Максим Михлик їх називає «країнами сталої демократії». На їх політичному ринзі постійно представлені 5-10 партій, які напрацьовують цінний досвід при державотворенні та державобудівництві, – уміння домовлятися, шукати компромісу, дискутувати, а не воювати. Усе це спричиняє рух уперед. І цим багатопартійна система Європи відрізняється від української.

Ще одна важлива відмінність – ідеологічність партій. В Україні переважають вождиські політичні об’єднання. А у країнах Західної Європи партії ідеологічні. Якщо вже вони консерватори, то відстоюють консервативні цінності, якщо ліберали – відповідно. Усе це прописано у статутах. У таких партій є свої виборці,  які цих цінностей дотримуються. І голосують відповідно не за лідера, а за цінності,  які вони поділяють, і які представляє у парламенті лідер.   Тож роботи у сфері упорядкування діяльності політичних партій в нашій країні ще багато.   

Законопроєкт «Про політичні партії в Україні», що знаходиться на розгляді у Венеціанській комісії і Бюро демократичних інститутів і прав людини (ОБСЄ/БДІПЛ), передбачає низку інструментів, покликаних досягнути цієї мети та зрештою повернути політичним партіям довіру громадян.

Нагадаємо, протягом грудня 2020 року тривали публічні консультації щодо розробки закону “Про політичні партії”. Вони були організовані та проведені робочою групою Верховної Ради України в партнерстві з Всеукраїнською ініціативою “Активна Громада” та Центром політико-правових реформ за сприяння Національного демократичного інституту й Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) та завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії.

Зазначимо, ви можете ознайомитися з підсумками першої серії ПК щодо розробки законопроєкту “Про політичні партії” у нашому матеріалі.

Також ви можете ознайомитися з аналітичним звітом: Публічні консультації щодо розробки закону “Про політичні партії”.

Довідка. Заходи проводить робоча група Верховної Ради України з розробки закону про політичні партії в партнерстві з Всеукраїнською ініціативою “Активна Громада” та Центром політико-правових реформ за сприяння Національного демократичного інституту та завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Примітка. Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада” – об’єднання людей та громадських рухів задля самоорганізації та участі у розв’язанні місцевих проблем. Ініціатива створена в рамках діяльності Інституту “Республіка”.