Втретє пройшла Школа Активної Громади “Верховна Рада зсередини”. Підбиваємо підсумки та ділимося з вами корисною інформацію від спікерів.

Олександра Гліжинська, виконавча директорка Інституту “Республіка” та співзасновниця ВІ “Активна Громада” зазначила, що “тренери, залучені до школи “Верховна Рада зсередини”,  – люди практики”.

Вона також окреслила цілі організації школи:

  • розвінчати міфи про парламент, які існують в суспільстві;
  • надати ідеї яким чином можна співпрацювати з ВРУ;
  • дати можливість учасникам тренінгів долучатися до Публічних консультацій.

Першим тренером був Олександр Солонтай, експерт з політики Інституту політичної освіти. Він розказав учасникам про роль Верховної Ради в структурі державної влади. ВРУ – це вищий законодавчий орган, який діє від імені суспільства. При цьому такий інститут наявний в будь-якій іншій державі світу. Щоб краще зрозуміти, що таке український парламент не оминули його історичний розвиток.

“1990 – 1991 – золотий період в історії розвитку українського парламентаризму” – зазначив експерт.

Наталія Малиновська, експертка з політики Інституту “Республіка” та ВІ “Активна Громада”, розповіла про діяльність Верховної Ради. Спікерка розповіла як треба користуватись офіційним сайтом ВРУ, де шукати ту чи іншу інформацію.

Слушними були слова експертки щодо опозиції у ВРУ: 

“Інституту опозиції як такого у ВРУ не існує. Виникає цікава ситуація, коли політичні партії змагаються за те, хто з них більше критикує владні дії”.

В другий день Олександр Солонтай розказав про статус народного депутата. Учасники дізналися як треба шукати контакти депутатів, їхні декларації, список помічників.

Наталія Малиновська розповіла які стадії проходить законопроєкт, щоб стати законом. З’ясувалося, що в порівнянні з іншими країнами Європи ВРУ ухвалює приголомшливу кількість законів.

“З одного боку, цифра дійсно вражає в порівнянні з іншими парламентами Європи, але потрібно також звертати увагу на те, що в різних державах різна законодавча процедура та різний вид проєктів, які можуть бути зареєстровані в парламенті”.

Наступного дня Олександр Марусяк доповнив слова Наталії Малиновської:

“Є таке явище як законодавчий спам. Коли один депутат строчить багато законів, які ніхто не ухвалює, або пропонує багато поправок і цим затягує законодавчий процес”.

3 день тренінгу розпочався з доповіді Олександра Марусяка, експерта Центру політико-правових реформ. Говорили про діяльність комітетів та з’ясували, що комітети складаються з народних депутатів. При цьому нардеп може бути лише в одному комітеті. 

Віктор Таран, політолог та засновник центру “Ейдос”, розказав про історичний розвиток парламенту як інституту з Античності до сьогодення.

З давнього Риму походять такі явища, як поділ на фракції, підкуп виборців, перші конфлікти між виконавчою та законодавчою гілками влади. 

В середньовічній Європі перший аналог парламенту виник саме в Англії. Депутати обиралися за станово-територіальним принципом. Від кожного графства обиралося по 2 кандидати з кожної соціальної групи. В парламенті вони розсідалися за станом (духовенство – зліва, міщани – в центрі, лицарі – справа). Вплив на короля був мінімальний; податки, бюджет, захист честі та гідності станів.

В 17 ст. парламент Англії поділився за політичними ознаками на “торі” та “вігів” (прихильники короля та монархії. або виступаємо за реформи)  – перші протополітичні фракції. Так виникла сама ідея “лівих” та правих”. Розширилися права парламенту – вони могли накласти “вето” на рішення короля. Саме тоді відбулося і структурування перших політичних партій.

Парламент став єдиним легітимним органом, що представляє народ, після Першої світової війни.

“Історія українського парламентаризму свідчить про те, що саме уряд завжди є лідером в подачі законопроєктів”.

Далі розбиралися в тому, для чого потрібні фракції. Коли ви йдете голосувати за політичні партії, ви фактично голосуєте за фракції, які потім формують уряд. Під час голосування задайте партії набір простих питань:

  • Хто ваш кандидат на посаду прем’єр-міністра?
  • Хто ваші кандидати в уряд?
  • З ким ви бачите майбутню коаліцію?

У фінальний день школи Олександра Гліжинська розповіла про комунікацію з Верховною Радою. 

Перш ніж звернутись до депутата з приводу якоїсь проблеми, необхідно детально її вивчити. Це допоможе визначитись з тим, якого депутата варто залучити до розв’язання проблеми, а також довести, що проблема є обґрунтованою. 

Після переговорів з представником влади важливо організувати публічні консультації з приводу розробки стратегії розв’язання проблеми. 

“За досвідом “Активної Громади” публічні консультації є найбільш ефективним інструментом комунікації”, ‒ зазначила експертка. 

Народний депутат Анатолій Костюх розказав про комунікацію з точки зору політика. Він зазначив, що  “найкращим інструментом комунікації є соціальні мережі”. Але найбільш ефективним діалогом є стріми або онлайн-спілкування з відеозв’язком.

При цьому телебачення не є добрим інструментом взаємодії депутатів з громадянами. 

Листи також працюють, але варто знати, кому конкретно писати. Наприклад, проблема може бути дотичною компетенції певного комітету, тому треба обрати члена цього комітету. Якщо вас бентежить локальна проблема, то варто звертатися до регіонального представника, який набагато краще знається на специфіці регіону.

Довідка. Школа реалізується Всеукраїнською ініціативою “Активна Громада” від Інституту “Республіка” в межах Програми USAID РАДА, що виконується Фондом Східна Європа

Примітка. Місія “Активної Громади”: досягти добробуту через демократичний розвиток громад України. Мета на 2025 рік: активізувати та залучити щонайменше 1% громадян до участі у прийнятті рішень та просуванні реформ в Україні на системній основі для добробуту в громадах України. Ініціатива створена в межах діяльності Інституту “Республіка”. Ми працюємо задля підвищення свідомої активності громадян.

Авторка: Діана Делюрман, студентка Школи громадянської журналістики від ВІ “Активна Громада”