English
У межах просвітницької діяльності та залучення молоді до обговорення виборчої реформи Інститут «Республіка» навесні проводив Національний дебатний турнір «Активна Громада: право вибору». Участь у ньому взяло понад 100 учасників з 26 населених пунктів України. Переконати суддів у власній правоті вдалося Арсенію Івахнику та Анатолію Колеснікову з Сум.
Хлопці вибороли не лише нагороду переможців турніру, але й головний приз – освітню поїздку в Польщу від Українсько-польського центр освіти «UniverPL». Наприкінці листопада відбувся тур і ми вирішили запитати про подорож у керівника Центру Івана Капелюшника та враження від нової країни в Арсенія та Анатолія.
Пане Іване, розкажіть коротко про мету та цілі таких освітніх турів?
Іван: – Метою було познайомити потенційних абітурієнтів та їх батьків з університетами Польщі та допомогти обрати виш, який їм підходить.
Під час 5-денного туру учасники ознайомилися з інфраструктурою 10 найбільш рейтингових університетів Польщі, студентськими містечками, напрямками та спеціальностями, представленими в даних вишах. Також представники навчальних закладів розповіли про мобільність студентів, умови проживання, навчання, вступу, можливості отримання стипендій. Крім того, під час подорожі учасники відвідали історичні пам’ятки, культурні та історичні осередки, музеї, розважальні та торгові центри Любліна, Варшави та Кракова.
Чи вдалося повністю задовольнити цікавість молоді?
Іван: – Згідно з відгуками від учасників та результатів, більше ніж. Ми багато фотографувалися, гуляли, спілкувалися – робили все, що так полюбляє молодь.
Це, фактично, був освітній тур, як ще «UniverPL» сприяє розвитку та просвіті молоді?
Іван: – Ми проводимо презентації можливостей навчання за кордоном по всій Україні. Також організовуємо курси польської мови у нас для потенційних абітурієнтів та інтенсивні мовні школи в Польщі. І звісно, ми постійно проводимо освітні тури вишами-партнерами, які відвідали й переможці дебатного турніру.
Хлопці, чи були ви колись за кордоном? Які очікування мали перед поїздкою в Польщу?
Арсеній: – За кордоном я вже був. А від польського туру очікував знайомства з ОСС, та ГОшками. Проте, не вдалося цього зробити. Натомість, ми відвідали найрейтинговіші виші та познайомилися з цікавими людьми. А взагалі, дуже сподобалося. Справді було круто і я хочу повернутись ще якось.
Анатолій: – Я ж хотів побачити контраст, адже це перший мій візит у Європу і очікування були дуже високими.
Які міста й місця вдалося вам побачити в межах освітнього туру? Що запам’яталося?
Арсеній: – Під час поїздки ми побували в найбільших студентських містах – Любліні, Варшаві, Кракові та познайомилися з вишами. Що мене, насамперед, здивувало, то персонал ВНЗ там на роботі, а не як у нас на службі. Тому, і відношення інше до всього: студент у них роботодавець і вони його поважають. До слова, ми не помітили такого, шо іноземцям щось краще або гірше – там усі рівні. Найголовніше, що впадає у вічі – у польських закладах немає «вахтьорші віздєсущої». Звичайно, є подібний пост, та він на рецепцію більше схожий. Круто, що в кожному куточку диванчики або пуфи, тобто будь-де можна підготуватись чи відпочити. Однією фразою можна все охарактеризувати – університет для студентів.
Анатолій: – Нам вдалося побувати й на зустрічах у ВНЗ й прогулятися цими містами. Запам’яталася архітектура, ми відчули історію Польщі, і зокрема найпопулярніших міст. Мені сподобалася чистота на вулицях й зручність. Помітно, що все навколо працює для зручності людини і про комфорт дуже дбають.
А які б практики ви б хотіли бачити в Україні?
Анатолій: – Мені сподобалася чистота на вулицях й зручність. Помітно, що все навколо працює для зручності людини, і про комфорт дуже дбають. Також я б хотів, аби й в наших ВНЗ студент сприймався як роботодавець для викладачів. Аби умови розкладу й вибору дисциплін обговорювали зі студентом. І щоб на території ВНЗ було комфортно, були місця для відпочинку. В Україні, звісно, є такі, проте не в усіх університетах.
Арсеній: – На мою думку, українським вишам не вистачає самого «вишу». Ці заклади не схожі на навчальні. Ти туди йдеш не за знаннями, а як справді на службу. І часто в нас можна стикнутися з ситуацією: «Головне – не пропускай пари, а там щось та поставлять», Проте, це не схоже на здобуття знань. Тому, хочеться підвищення рівня самих ВНЗ та якості освіти.
Ви ж переможці ораторської битви – дебатів, то чи знадобилися вам під час подорожі ораторські здібності?
Арсеній: – Мені особисто ні. Де вони могли там знадобитись? (сміється)
Анатолій: – А от мені цілком знадобилися. Наприклад, під час намагань пояснити полякам щось українською на вулиці, розповісти про свої історії. То я використовував невербальне спілкування, пояснював і за допомогою міміки, жестів, наголосу.
Чи відчували ви мовний бар’єр або якісь незручності?
Анатолій: – Відчував лише особисту потребу підтягнути англійську, яку розуміють в усьому світі. В інших ситуаціях ніяких незручностей.
Напередодні свят, що можете побажати тим, хто не вірить у себе, боїться публічно виступати?
Іван: Бажаю мріяти й діяти!
Арсеній: – Вір і дій! Я якось ніколи таких проблем не мав. І як взагалі у хлопця можуть бути проблемі зі страхом? Проте, всім рекомендую – просто беріть і пробуйте, і десятки тренінгів вам ніколи не допоможуть так, як практика. Виступайте завжди, де тільки є можливість: презентації в універі, застілля чи просто якась суперечка в транспорті. Це все по-тихеньку набиває практику і підтягує впевненість.
Анатолій: – Краще зробити й жалкувати, аніж не зробити. Можна 100, 1000 разів помилятися, але без цього ніколи ніщо не вдасться добре. Досвід штовхає до мети, хоч й повільно. А страх тримає на місці, а в сучасному світі явно не варто стояти на місці. Тому, вперед!
