В рамках напрацювання пропозиції щодо змін до Конституції в питаннях прав, свобод та обов’язків людини і громадянина, профільною робочою групою Конституційної комісії був підготовлений відповідний проект змін до Розділу ІІ Конституції України. Положення про “Право на притулок”,  у разі затвердження, може суттєво вплинути на життя пересічних українців та спровокувати міграційну кризу в Україні. 

konstytuciya

Чинна редакція Конституції України передбачає можливість надання іноземцям та особам без громадянства притулку в Україні. Порядок надання такого притулку встановлюється Законом.

Стаття 26. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Регулювання надання притулку в Україні законом є цілком логічним, адже дає державі змогу оперативного редагування своєї міграційної політики в залежності від ситуації. Оперативність обумовлюється легкістю внесення змін до закону, на відміну від Конституції.

З огляду на підвищення інтенсивності міграційних процесів у світі загалом, та в Європі зокрема, ускладнювати можливість держави реагувати на виклики часу та загрози національним інтересам – небезпечно.

Загалом, профільна робоча група пропонує закріпити в Конституції України ряд суттєвих обмежень щодо здійснення міграційної політики. Зокрема, пропонується заборонити вислання та екстрадицію іноземців та осіб без громадянства у держави, в яких:

  • не скасована смертна кара;
  • існує небезпека бути підданим катуванню;
  • існує небезпека бути підданим іншим видам нелюдського чи такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання.

Окрім цього, пропонується встановити заборону на колективне вислання іноземців з території України.

Слід зауважити, що смертна кара не скасована у більш як 70-ти країнах світу (в ряді країн смертна кара не застосовується на практиці, але офіційно не скасована). Більшість з цих країн – країни Азії та Африки. Отже, в разі затвердження пропонованих змін до Конституції, з України ні за яких умов не можна буде вислати або екстрагувати мігрантів, які є громадянами однієї з третини держав світу.

Щодо небезпеки бути підданим катуванню чи іншим видам нелюдського чи такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання, така загроза існує в усіх країнах, де є збройні конфлікти. До таких країн, наприклад, належать: Сирія, Сомалі, Афганістан, Ірак і т.д. Будь-який з існуючих або потенційних збройних конфліктів може зумовити колективну міграцію. Причиною Європейської міграційної кризи стала саме колективна міграція з країн, в яких наявні збройні конфлікти. Отже, в разі затвердження пропонованих змін до Конституції, Україна буде вимушена приймати й утримувати абсолютно всіх мігрантів з країн, де є збройні конфлікти.

Відтак, внесення до Конституції України вищезазначених пропозицій профільної робочої групи є потенційно ризикованим. Загалом, Конституція – документ специфічної природи, він є фундаментом країни, який приймається не на один рік. Дуже надмірна деталізація положень спричинить ситуацію, коли щоразу потрібно буде змінювати Конституцію в залежності від обставин.

Норми передбачені змінами, можуть знаходитися в Законі, яким регулюється порядок надання притулку в Україні, але ніяк не в Конституції, якій притаманний ускладнений порядок внесення змін.

Доцільніше, щоб Україна залишила за собою право оперативно редагувати свою міграційну політику в залежності від ситуації.

Експерт Інституту “Республіка” Артем Амельченко

Фото: dt.ua