Про те, як зберігати спокій та рівновагу у виборчий період розповіла коуч, тренер і заступниця голови Інститу “Республіка” Олександа Гліжинська (Скиба).

Олександра

Сьогодні в соціальних мережах можна бачити низку агресивно забарвлених постів на кшталт “Як тепер жити в країні “деб…ів”, “Збираю чемодани”, “Що за бидло голосувало” і тому подібне. Друзі, агов?! Прокиньтеся! Це все ті ж громадяни: наші сусіди, друзі, родичі, з якими ви вчора мирно спілкувалися не про політику.

Конституція України гарантує свободу волевиявлення та слова. І кожна людина, зокрема і ВИ, скористалися своїм правом. Не можна кидатися на людей за їх думки. Краще по-дружньому розібратися, у чому справа.

Як ви думаєте, якщо людині сказати: “Ти ідіот”, чи захоче вона говорити з вами далі? Чи почує вона від вас аргументацію? А якщо цій людині 15 разів це хтось повторить, то вона може і вдягти на себе роль ідіота, невдахи, невпевненої в собі особистості. Ми постійно скаржимось на політиків, які говорять мовою емоцій і популізм. Однак, часто в дискусії ми їх дублюємо. Тож давайте розберемося, як мирно дискутувати, щоб не зламати найцінніше – відносини з людьми.

  1. Поцікавтеся, чому саме такий вибір людина зробила? Чому їй здалося, що це найкращий вибір? Адже однозначно, коли людина голосувала за ЗЕ, П, Ю, чи будь-кого іншого, вона однозначно робила це з хорошими намірами.
  2. Поділіться своїм досвідом. Розкажіть, кого обрали ви і пояснити чому: факти, цифри, програма кандидата тощо. І не тому, що “він – красівий мужчина” чи жінка, а проговорити, що з його дій на вашу думку пішло на користь державі. Де шукати факти: щонайменше з трьох джерел, бажано аналітичні статті експертів (громадські активісти, міжнародні експерти, представники уряду, журналісти, аналітики..). А далі спитати у вашого співбесідника його фактаж.
  3. Якщо відповідь на кшталт “тому що я проти П, Ю, ЗЕ….”, тоді варто запитати: “А які гарантії, що твій кандидат не стане таким же як….”, “А де гарантії, що він зможе приймати рішення на користь держави, її безпеки?” “Чому саме йому/їй ти довірив/ла управління міжнародними відносинами нашої країни, армією, правоохоронною системою?” чи є прецеденти?

Ми маємо вчитися задавати питання, слухати і почути нашого співрозмовника, а не одягати кліше: “Ти – дурень!” Принаймні, ви ж не хочете подібне отримати в свою адресу.

Якщо вас все ж переповнюють емоції, і ви думаєте, що кінець демократії таки настав, зробіть наступне:

  1. Побігайте, повіджимайтеся, пострибайте, покачайте прес тощо. Вам потрібно “злити” агресію. А найкращий метод – фізичні вправи.
  2. Співайте. Включіть музику і співайте настільки голосно, наскільки це можливо. Спів може замінити вам крик, і теж вас розвантажить. Співати краще щось позитивне.
  3. Почитайте історію розвинутих країн. У них теж були свої проблеми. І з голосуванням теж. І нічого, досі живі, розвиваються і нас вчать, як демократію будувати.
  4. Коли сперечаєтеся з рідною, знайомою людиною, згадайте, що ця людина для вас зробила хорошого, згадайте які у вас відносини з нею, і чи варто їх ламати через подію 31 березня.
  5. Прогуляйтеся і поставте собі за завдання знайти 50 позитивних речей навколо себе протягом годинної прогулянки. І ваш світ стане яскравішим!
  6. Вчіться ПРИЙМАТИ позицію іншої людини, навіть якщо ви категорично проти.
  7. І пам’ятайте: а) Будь-яка проблема має рішення. б) Ви не Бог, і не всесильні. Але щонайменше, ви можете зберегти теплі відносини з людьми і продовжити з ними ЗДОРОВУ дискусію на фактах, а не на емоціях.

ІР вибори

Що ж стосується виборів 31 березня, то я бачу наступні позитивні результати:

  1. Демократичні вибори. Нехай з деякими порушеннями, але ці вибори точно показали голос громадян. Ми за це боролись і продовжуємо це робити. Демократія – це шлях, який не вирішується клацанням пальців.
  2. Наслідки вдалої медійної кампанії з чітко випрацюваними меседжами до своєї цільової аудиторії. Ми живемо в час інформаційних технологій. Хто їх не використовує, той іде в історію….
  3. Протест через вибори. Це не майдан, це “Ні” через бюлетень. Ми вчимося демократії і ці вибори показник, що громадяни навчилися.
  4. Сила впливу творчих інструментів через ТБ. Люди завжди любили міфи, казки, героїв… Тож виграє той, хто їх творить.
  5. ПОЛІТИКИ мають зрозуміти: вони повинні СИСТЕМНО СПІЛКУВАТИСЯ З ГРОМАДЯНАМИ! Не гаслами!. А по-справжньому реагувати на запит суспільства. Це не означає з барського плеча роздавати пенсії і субсидії чи ще щось. З ЛЮДЬМИ ТРЕБА ГОВОРИТИ, пояснювати, бути близькими, діяти. А в час реформ – ще частіше і ще системніше, пояснюючи кроки, консультуючись із людьми.

Не буде діалогу – не буде любові, не буде розуміння, не буде вибору. Це стосується і громадських активістів, які підтримують реформи. Мало обурюватися, потрібно йти до людей, ставати до них ближчими. Або ж співпрацювати з “Активною Громадою” 🙂

Щоб ви не робили, чи дискутували, чи приймали рішення, за кого голосувати, шукайте факти, опирайтеся на дії! Ми змінюємо людей, щоб змінити країну.