English
Недосвідченість, тіньові схеми, постійні зміни законів, підкуп, безвідповідальність та безкарність – чинне українське виборче законодавство потребує суттєвих змін! До такого висновку дійшли експерти Інституту “Республіка” у ході дослідження.
Протягом червня – липня поточного року координатори Інституту “Республіка” мали змогу поспілкуватися з експертами у виборчому законодавстві. Це були члени окружних та дільничих виборчих комісій, а також представники політичних партій та кандидати на посаду міських / сільських голів, які поділилися своїми роздумами з приводу необхідності впровадження змін до законодавства.
Що з цього вийшло – читайте далі.
Проаналізувавши чинні нормативно-правові акти, що регулюють питання виборів, а також надані відповіді експертів, Інститут приходить до висновку, що нинішнє виборче законодавство потребує суттєвих змін.
Перш за все, відмітимо, що експерти майже одноголосно повідомили про необхідність об’єднання усіх законів. Це стосуються виборів як до місцевих рад, так і до Верховної Ради України, а також виборів Президента, у єдиний виборчий кодекс.
Так, Михайло Бушин, член політичної партії “Наш край”, (Дергачі, Харківська обл.) пояснює, що на його думку, виборчий кодекс – ідея непогана, в ньому можна було б прописати абсолютно все, що стосується виборів як на місцевому, так і на державному рівні. На думку респондента, керуватися таким Кодексом зручно і логічно, оскільки до низки законів постійно вноситься безліч змін. Часом, вони зовсім не зрозумілі для пересічних громадян. Проте, залишається ризик того, що до кодексу знову ж таки буде велика кількість поправок, що спричинить повернення до теперішньої ситуації.
Олексій Захарченко, голова Сумського КВУ відзначає, що в Україні необхідність виборчого кодексу назріла навіть не зараз, а ще 10 років тому.
Експерт пропонує зробити виборчий кодекс таким чином, що змінити його можна буде лише 2/3 голосів депутатського корпусу. Такі умови унеможливили б постійне внесення змін до нього. Адже щоразу перед виборами приймається новий виборчий закон. Це вносить страшну плутанину і не тільки в дрібницях, а й часом принципово змінюється виборча система. Постійні зміни законодавства дезорієнтують людей, що впливає на якість проведення виборів. Буває, що виборчий процес вже іде, а зміни в закон ще вносяться. Тому, виборчий кодекс однозначно потрібен.
Що стосується положень у виборчому законодавстві, які є найбільш проблематичними, то тут думки експертів розійшлися. Вони зазначають, що учасники виборчого процесу під час проведення виборчої кампанії найчастіше стикаються наступними проблемами:
А от найбільш проблемним питанням залишається відповідальність за порушення виборчого законодавства. Майже всі експерти, які говорили про це положення, сходяться на думці, що наразі притягнути до відповідальності як членів виборчих комісій, так і організаторів “каруселей”, майже нереально. І це попри те, що адміністративна та кримінальна відповідальність за порушення передбачена чинним законодавством.
Правник, колишній очільник Громадської ради при Ужгородській міськраді, а згодом – очільник ГО «Ужгородська громадська рада» – Олександр Пересоляк акцентує свою увагу на можливості членів виборчих комісій чинити порушення під час виборчого процесу. Експерт зазначає, що вони можуть незаконно, наприклад:
- виключити спостерігача з якоїсь виборчої сили або не допустити його,
- порушити процедуру підрахунку голосів,
- неправильно запакувати бюлетені, або ж не довезти бюлетені у відповідні години,
- поїхати на підрахунок голосів без міліції тощо.
“І за такі грубі порушення, – говорить Олександр Пересоляк, – члени комісій майже не несуть ніякої відповідальності”.
Окрім зазначених вище проблем, дискусії в експертів викликає положення щодо порядку утворення виборчих округів. Більшість зазначає, що нині зустрічаються непоодинокі випадки “нарізання” округів під певних кандидатів. Досить поширеною є практика збільшення розміру округу та, як наслідок, кількості виборців на окрузі для відсіювання “незручних” кандидатів. Слід зазначити, що така ситуація в комплексі з останньою редакцією ЗУ “Про місцеві вибори” майже гарантовано не дозволить потрапити до ради кандидату, у якого кількість виборців на окрузі значно перевищує кількість виборців у його “сусіда” – однопартійця.
Відповідно до положень чинної редакції ЗУ “Про місцеві вибори”, депутатами обласних, районних, міських та районних у містах рад стають перший у списку кандидат місцевої організації партії, яка набрала більше ніж 5% голосів виборців. Також проходять кандидати з цієї партії, які наберуть найбільшу у процентному відношенні кількість голосів виборців.
Таким чином, наприклад, кандидат, за якого проголосувало 70 виборців зі 100, що прийшли на виборчу дільницю, гарантовано отримає перевагу та депутатський мандат перед кандидатом-однопартійцем, який набере 500 із 1000 голосів виборців.
Тому, вважає пані Світлана, утворенням виборчих округів повинні займатись спеціалісти, а потім разом з територіальними комісіями доводити все до ладу.
Не менш проблемною та “гострою” є тема фінансування передвиборчої кампанії (зокрема, агітації), власне її проведення, зазначає Олексій Захарченко. Відомо, що левова частка фінансування йде поза виборчими фондами. Зокрема, так оплачується робота членів комісій, спостерігачів, частково – реклама та PR, і цей список продовжується. Багато хто знає про це, але з цим ніхто не бореться, бо і партіям так вигідніше якоюсь мірою, і для ЗМІ теж додатковий дохід. І це при тому, що всі хочуть побороти корупцію, або хоча б її зменшити.
“Скажу відверто, насправді, це мабуть, основна проблема нашого виборчого процесу. Проте, які слід внести зміни в законодавство, щоб повністю виправити або хоча б мінімізувати цю проблему – сказати важко. Спроби є, зокрема, фінансування виключно через виборчий фонд. Та це все досить легко обходиться, і поки що я не бачу якоїсь системи, яка б принципово обмежувала тіньовий потік грошей”, – зазначив пан Олексій .
З урахуванням наведеного, першочергово, на думку експертів, треба вирішити питання:
- відповідальності за порушення виборчого законодавства. Слід посилювати і притягати винних як до адміністративної, так і до кримінальної відповідальності;
- посилення контролю за процесом голосування, аби запобігати можливим виборчим технологіям, що значно викривляють результати виборів;
- виборчих округів, які повинні організовуватися спеціалістами із завчасним аналізом та врахуванням з місцевих особливостей населених пунктів і приблизно однаковою кількістю виборців на кожному окрузі;
- порядку проведення передвиборної агітації, що потребує суттєвого вдосконалення та жорсткішого контролю як з боку ЦВК/ ТВК, так і з боку правоохоронних органів.
Рекомендація від Інституту “Республіка”: слід детальніше зупинитися на оплаті праці членів виборчих комісій та можливості запровадити професійні комісії з системою підготовки і сертифікації. Забезпечити членам таких комісій належний рівень винагороди за виконання своїх обов’язків. Помилки з їх сторони можуть дорого коштувати як кандидатам у депутати, так і політичним партіям. Відтак, слід постійно підвищувати професійну освіту членів комісій за допомогою: тренінгів та семінарів; круглих столів за участю експертів, членів ЦВК та представників політичних партій як у міжвиборчий період, так і у період підготовки до виборів. Це має мінімізувати потенційні помилки та правопорушення, скоєних членами комісій.
На думку Олега Петренка, кандидата у депутати до місцевих рад (м. Дрогобич, Львівщина), неналежна оплата праці членів виборчої комісії може бути чинником таких негативних наслідків, як підкуп членів виборчих комісій та фальсифікація результатів. Якщо на законодавчому рівні врегулювати це питання та встановити якісну оплату, зокрема основним особам, які відповідають за порядок проведення виборів на місцевому чи загальнодержавному рівнях – зникне низка негативних наслідків.
У свою чергу, Олександр Мельник, член Богуславської міської ТВК наголошує на необхідності постійного навчання та сертифікації кадрів.
Подібну позицію висловлює і Святослав Херович, кандидат в депутати, член ДВК, спостерігач з Дрогобича, Львівської області. Експерт вважає, що необхідно запроваджувати професійні виборчі комісії з системою підготовки і сертифікації, із відповідним рівнем заробітної плати. Адже всі, хто працював хоча б раз на виборчих дільницях переконувався у непрофесіоналізмі у діях голови, заступника, чи членів комісій, а це може відіграти визначну роль у підрахунку голосів. Окрім цього, комісія ДВК працює не лише в день виборів, а й відповідає за підготовку дільниці до виборів: місця для голосування, чергування тощо. Беззаперечно, що якісна оплата роботи зменшить ризик підкупу членів комісії, знизить частоту «додаткових гонорарів» від політичних партій чи мажоритарних кандидатів.
Не менш цікавими видалися думки експертів і щодо системи виборів до Верховної Ради України та до місцевих рад.
Дехто з експертів вважає за необхідне залишити наявну змішану модель. Зокрема, таку думку висловив представник політичної партії “Народний фронт” Юрій Шарманський (Рівне), оскільки присутні політичні партії і мажоритарні округи, де можна іти самовисуванцем. На його думку, це створює баланс.
Проте, інша частина експертів вважає, що необхідно змінювати систему виборів та переходити до пропорційної з відкритими списками. А саме, слід прибрати мажоритарні округи, існування яких сприяє корупції. А також відбувається змагання не ідей і бачень, а передвиборчих обіцянок. Це одночасно і прямий, і непрямий підкуп виборців. Натомість, пропонується запровадити відкриті списки. Також має бути проведена дискусія в експертному середовищі, на думку Олександра Мельника (співголова “Коаліції реформ Богуславщини”).
Щодо системи виборів до місцевих рад, то переважна більшість експертів нарікає на її складність та незрозумілість. Нагадаємо, що вибори депутатів до обласних, районних, районних у містах та міських рад проходять за пропорційною системою. Відповідно до цього, депутатами стають ті кандидати від політичних партій, які набрали найбільшу кількість голосів у відсотковому значенні у внутрішньопартійному списку. А така система не обов’язково гарантує депутатський мандат тому кандидату, який набрав найбільшу кількість голосів за кількісним показником. У кінцевому результаті, до ОМС можуть потрапити ті кандидати, які посіли друге або навіть і третє місце за чисельністю голосів у окрузі.
Ще одним недоліком такої системи є те, що від одного округу до місцевої ради можуть увійти два, а то навіть й три кандидати, а від іншого може й взагалі не бути жодного. При чому, у такому випадку принцип закріплення депутатів за округами законодавчо неврегульований. А відтак, ради самі приймають рішення про закріплення депутатів за тим чи іншим округом.
Говорячи про вибори сільських та селищних голів, а також голів невеликих міст дехто з експертів зазначає про те, що до виборчої системи слід внести зміни, та проводити такі вибори у два тури. Адже у невеликих населених пунктах досить часто різниця між переможцем та другим кандидатом часто складає декілька десятків, а то і сотень голосів. А, враховуючи існування “технічних” кандидатів та технології “відтягування голосів” часто перемагає не той, кому довіряють громадяни, а той, хто зможе правильно зорієнтуватися та використати можливості адмінресурсу, або ж певні виборчі технології.
Проте, говорячи про переваги та недоліки чинних виборчих систем як до місцевих рад, так і до ВРУ, більшість експертів говорить про необхідність проведення виборів за пропорційною системою з відкритими списками. З позитивів такої системи експерти вбачають можливість виборців самим формувати списки кандидатів у депутати. Ті, кому люди довіряють – піднімаються на перші позиції, або ж навпаки, опускаються донизу ті зі списку кандидатів, які не є чесними або ж не виправдали довіру виборців, будучи депутатом.
На думку експертів Інституту “Республіка, незважаючи на складність та поки що незрозумілість такої системи для пересічних громадян, за нею – майбутнє. Адже, коли люди зможуть самі реально впливати на партійні списки та формувати їх своїми руками, тоді й партії позбудуться від тіньових партійних “фінансистів”, які вкладаючи гроші в партію, наперед думають, яким чином їх можна буде повернути.
Юрій Середа
