Львівський апеляційний адміністративний суд о 9 год. 50 хв. 01.03.2017 року підтвердив чинність рішення ужгородського суду, яким визнано нечинними низку положень Регламенту Ужгородської міської ради, які грубо порушують свободу мирних зібрань та свободу вираження поглядів, право на мирне володіння майном, право на доступ до публічної інформації та гарантії участі у місцевому самоврядуванні. Деякі з цих положень суд визнав дискримінаційними, а також прийнятими поза межами повноважень, встановлених законом для органу місцевого самоврядування.
Раніше Інститут “Республіка” інформував про громадянське протистояння в місті Ужгороді довкола ухвалення нової редакції Регламенту, яким вводились дискримінаційні норми щодо відвідування колегіальних засідань органів міської ради та ряд обмежень особистих та громадянських прав ужгородців.
Нагадаємо, що згідно із стандартами Ради Європи та Європейського суду з прав людини, громадяни мають право на вираження своїх поглядів. Будь-які дії, заклики, лозунги, гасла, є допустимими, навіть якщо вони висловлені в образливій, шокуючій формі, оскільки конвенція захищає право на свободу вираження поглядів, яке стосується не тільки “інформації” чи “ідей”, які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або несерйозні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
При цьому з практики Європейського суду з прав людини вбачається, що межі прийнятної критики ширші стосовно політиків, які виступають у своїй публічній якості, ніж по відношенню до приватної особи. Перший неминуче і свідомо робить себе відкритим для детальної перевірки кожного його слова і вчинку як журналістами так і всім суспільством, і він повинен показати вищий рівень толерантності, особливо, коли він сам висловлює публічні твердження, які легко піддаються критиці. Тому висловлювання та заклики, вигуки, створення шуму, використання гучномовців, банери на трибуні, тощо є реалізацією громадянами права на свободу вираження поглядів.
Громадяни мають право також на мирний протест в стінах міської ради. Приміщення міськради є громадським місцем. Отже, сесійна зала є громадським місцем, а тому може бути законно використана для волевиявлення протестантів не згідних з політикою очільників міста.
Відтак, користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Тобто місце реєстрації або наявність вільних сидячих місць у залі є дискримінуючими ознаками. Окрім того, місцева рада не може обмежувати громадян у використанні технічних засобів для здійснення любительської фото-, відеозйомки.
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області 23 грудня 2016 року після тривалих судових дебатів визнав нечинними усі положення Регламенту міської ради, які оскаржувались громадянами. Після ухвалення постанови апеляційним судом рішення місцевого суду набуває чинності та є обов’язковим до виконання міською радою. Цінність справи №308/10757/16-а не у локальній перемозі громадян, а в тому, що спільними зусиллями вдасться сформувати єдину практику судів України, а від так переконати інші місцеві ради утриматись від будь-яких проявів не поваги до прав власних громадян.
Микола Яцков, для ІР