Громадська діяльність у Польщі, Болгарії, Словаччині й  Угорщині, особливості залучення громадян – про це все активістки з України дізнавалися в колег із сусідніх країн.

28-29 червня представниці Інституту «Республіка» Наталія Малиновська і Олеся Лапікова взяли участь у дводенній конференції «Let’s organize – Power in common action» (Давайте організовуватися – сила в спільних діях), що проходила в Катовіце, Польща. Захід організований European Community Organizing School.

к4

У перший день зустріч проходила в міському будинку культури Катовіце. Учасників познайомили з польським досвідом залучення громадян, роботою громадських організацій, та їх активністю. Присутні розповідали про свої успіхи в межах проекту, спільно реалізованому в Польщі, Болгарії, Словаччині й Угорщині. Зокрема, організація Bona Fides поділилася результатами своєї діяльності, розказавши, що у місті Катовіце працює дев’ять груп, до яких залучено 4 500 містян. На реалізацію проектів зібрано 10 млн злотих через фандрайзинг, соціальні мережі й інші форми збору.

к3

Під час панельної дискусії спікерки зауважили, що багато часу витрачається на роботу в групах. Проекти довготривалі, тому активісти мають проблеми з організацією та інформатизацією громади. Говорити про конкуренцію організацій в громадському середовищі не доводиться, оскільки напрямів багато і роботи вистачає.

Цікаво те, що до громадських активностей долучаються люди середнього та старшого віку, молоді менше. З них 80 % – жінки.

У ході заходу, учасники працювали в тематичних секціях, зокрема:

– робота з етнічними та національними меншинами в Словаччині (проводив Мароша Хмеліка);
залучення людей похилого віку практичні приклади (проводила Ева Тибурчик);
соціальні сади як спосіб залучення місцевої громади (проводив Якуб Новак);
розвиток потенціалу – вулична робота для залучення дітей та молоді, що перебувають під загрозою дезінтеграції  (проводила Агнешка Габріель);
– менторство (фасилітація) (проводила Еви Тибурчик).

Після обіду була можливість відвідати громадські об’єкти в спальних районах Катовіце, які реалізовані за кошти громадського бюджету (бюджету участі). Особливу увагу приділили парковці для автомобілів, за будівництво якої місцеві мешканці боролися 4 роки. Також учасникам показали гордість активістів, перший проект – облаштування відпочинкової зони з лавкою та насадженнями. Її досі доглядають з любов’ю і плекають як пам’ять про початок плідної роботи.

36923500_1343412519124529_5589550754902835200_n

Окрім роботи, представницям “Активної Громади” вдалося погуляти містом, дізнатися про його унікальності та особливості.
Наталя та Олеся діляться своїми спостереженнями й цікавинками про місто:
  • все місто охоплене розвинутою велоінфраструктурою: вздовж тротуарів тягнуться велодоріжки, обладнані окремими світлофорами, і в центрі, і в  дворах спальних мікрорайонів є велопарковки та спеціальні станції, де можна взяти велосипед на прокат. Велосипедистів у місті багато, це – популярний транспорт для будь-якого віку. З розмови дізналися, що президент Катовіце великий любитель велотранспорту і особисто перевіряв сполучення;

36871999_1343413755791072_5491245408833241088_n

  • сенсорні перемикачі світлофору для пішоходів;
  • жодного оголошення чи реклами на вуличних стовпах, бо є попередження про заборону згідно з законодавством;
  • жоден балкон багатоповерхівки незасклений, нерозфарбований, без «утеплень» пінопластом, а тому не вибивається із загального архітектурного ансамблю;
  • у дворах відведені огороджені зони для сортування сміття, а також облаштовані місця для прогулянки з домашніми тваринами та відповідні урни й пакетики. Тварин вигулюють у намордниках;
  • на вулицях дуже багато бруківки, майже всі тротуари;
  • мало зелених насаджень, тому кав’ярні та магазини прикрашають квітами;
  • 36971806_1343414769124304_3057298493140893696_nу місті мало пластику, але подекуди зустрічаються пластикові вікна;
  • двері до магазинів відкриваються «від себе»;
  • багато маленьких крамничок з різними господарськими дрібницями та гарно оздобленими вітринами;
  • більше десяти великих готелів;
  • місто “оживає” в п’ятницю ввечері;
  • залюднена пішохідна зона. З обох боків розташувалися різноманітні заклади харчування: паби, піццерії, кав’ярні тощо. Цікаво те, що останнє перехрестя поруч з костелом теж оточене старими будівлями, але в них вже немає кафе і притаманним їм метушні,  галасу;
  • Катовіце – шахтарське місто. Лого міста символізує серце, в якому поєднується  чорна нижня частина та барвисті стовпці, що імітують будинки над ним. Воно розміщене повсюдно – на вітринах, над будинками у вигляді ілюмінацій, написах про години роботи закладів, місцевих банерах;
  • всі заходи супроводжують полісмени з поліцейськими бусами. Вони присутні і під час перегляду футбольного матчу, і під час рок-концерту, і під час акції протесту, що інколи відбуваються на центральних площах міста;
  • Катовіце рано лягає спати. Магазини  працюють до 18-ї чи 19-ї, винятком є п’ятниця, тоді вони зачиняються на годину-дві пізніше;
  • багато фонтанів. Особлива зона відпочинку в центрі міста, де поруч з неглибоким басейном, що символізує річку, яка в цьому місці ненадовго «ниряє» під землю, розташовані затишні дерев’яні лежаки. На них під розлогими пальмами любить проводити час місцева молодь;

36820619_1343416885790759_4803059010834006016_n

 

  • вокзал знаходиться в центрі міста, поблизу головних торгових центрів та історичної частини. Сучасний, охайний, зручний – обладнаний пандусами й ліфтами для зручності пересування на візках. У приміщенні вокзалу, окрім зали очікування (в якій можна розташуватися не лише на стільцях, але й на м’яких диванчиках) і кас, знаходиться сила-силенна фастфудів. Останні користуються популярністю не тільки серед подорожніх, але і в містян, що прогулюються центром;
  • у місті немає високих підйомів, тому зручно пересуватися з візком чи валізкою на колесах;
  • вбиральні платні: на вокзалі вартує 3 злотих, в Макдональдсі – 2 злотих;
  • після проїзду трамваю на проїжджій частині з’являється зелене освітлення, яке свідчить про те, що можна пересуватися вулицею.

36861923_1343421379123643_1224378911324897280_n

Другого дня учасники працювали в Centrum Organizacji Pozarządowych COP Kopernika (Центр  неурядових організацій по вул. Коперника) у форматі воркшопу про конфлікти і методи їх регулювання. Серед них було багато літніх людей. На активістів чекала інтенсивна роботи в групах, орієнтована на формування моделей поведінки в різних ситуаціях, а також визначення власної позиції в конфліктах. Під час більшості вправ присутні працювали в англомовній підгрупі, до якої увійшли представники Угорщини, Словаччини і Польщі. Тому всі мали можливість обмінятися досвідом та дізнатися, які методи та інструменти найчастіше використовуються громадськими активістами в інших державах, з якими викликами і проблемами вони стикаються, а які з них вже вирішені і мають свої історії успіху.

к1

У свою чергу координаторки Наталя та Олеся розповіли про діяльність Інституту «Республіка», а саме проекти «Активна Громада: право вибору» та «Задай курс владі» у частині публічних консультацій. Поділилися досвідом залучення громадян до політичних процесів і місцевого самоврядування шляхом проведення тренінгів, форумів та інфогодин. Розказали про успішний старт публічних консультацій у різних містах України і про питання, які виносяться для обговорення. Окрему увагу приділили роботі  «Активних Громад» з молоддю в нестандартних форматах вуличних акцій, дебатних клубів і турнірів, воркшопів. Залучення молоді є однією з актуальних проблем неурядових організацій і в Катовіце.

Як дізналися активістки, однією з найбільш поширених форм залучення громадян у Польщі є збори активістів, які відбуваються щонайменше раз у місяць, а якщо громада працює над проектом – значно частіше. Вони можуть проходити в школі, у бібліотеках і громадських центрах, навіть на доглянутих газонах у форматі пікніку. До слова, нині Клуби Активної Громади діють у різних містах України за ініціативи представників Інституту «Республіка», зокрема в Запоріжжі, Скадовську, Рівне, Камянці-Подільську.

36843115_1343409735791474_2457284135891238912_n

За словами Наталі та Олесі, обмін досвідом, аналіз практик та кейсів показує, наскільки важлива взаємодія на місцях, як від неї залежить благоустрій та успішність міста в цілому, а відповідно – і якість життя населення. Також це слугує нагадуванням про те, що кожен відповідальний за життя своєї громади.