English
Христина та Михайло Будуровичі уявити не можуть себе поза командою таких же, як вони самі. Громадська робота стала невід’ємною частиною їхнього життя. Пліч-о-пліч трудяться у лавах Всеукраїнської Ініціативи «Активна Громада» на Хмельниччині. Навчають інших, навчаються самі і вірять, що їхні зусилля, ентузіазм та знання потроху, але змінюють людей. Роблять їх обізнаними, свідомими, патріотичними. Про головні завдання своєї громадської діяльності, її труднощі, перемоги Будуровичі розповіли нам.
Михайло Будурович – координатор ВІ «Активна Громада» ВГО «Інститут «Республіка» у м. Кам’янець-Подільський. Закінчив Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, політологія (бакалаврат та магістратура). Наразі продовжує навчання в Українському Католицькому університеті у м. Львів за спеціальністю «Управління неприбутковими організаціями». Волонтер Мальтійської служби допомоги.
Христина Будурович – дружина Михайла. Донедавна була комунікаційним координатором ВІ «Активна Громада». Навчалася у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка та у Львівському національному університеті імені Івана Франка на туризмознавстві. Є волонтером міжнародного руху спільнот «Віра і Світло».
– Як ви опинилися у лавах Всеукраїнської ініціативи «Активна Громада»?
Христина: Все почалося з мене. Я активно шукала роботу після університету. Моя подруга мене порекомендувала ВІ «Активна Громада». Я пройшла співбесіду і досить швидко зрозуміла, що потрібно робити і як. Це була нова, але разом із тим захоплююча справа.
Михайло: Після того, як Христинка почала працювати у «Активній Громаді», вона часто зверталася до мене щодо тих чи інших питань. Я допомагав їй. І так сталося, що активна позиція та втілення у практику теоретичних політологічних знань привели мене до того, що я став координатором і поповнив лави активістів.
– Що вас найбільше приваблює у громадській роботі та волонтерстві?
Михайло: Бачити результат своєї роботи. Для мене це дуже важливо.
Христина: Нові знання та досвід. Завжди поряд люди, які поділяють твої цінності, – живуть не для матеріальних благ, а заради більшої мети. Тут тебе ніхто не засудить, якщо у тебе щось не вийшло. Навпаки – допоможуть виправитися.
– Розкажіть про труднощі громадської роботи.
Михайло: Найприкріше те, що багато хто не розуміє, для чого ми це робимо. Люди хочуть бачити «вау-ефект». Але такого не буває. Особливо в політичній просвіті. Це робота не одного і навіть не п’яти років. Має минути час, допоки стануться очікувані зміни у свідомості людей.
Христина: Для мене труднощі полягають у тому, що це не може бути твоєю основною роботою. А для результатів потрібно багато зусиль і часу, яких важко знайти. Ми займаємося спільною справою, це дозволяє підстраховувати один одного.
– Що для вас означає бути координатором? Чи під силу вам брати на себе відповідальність і надалі?
Михайло: Бути координатором для мене – це велика відповідальність і серйозна робота, вона потребує багато зусиль і часу.
Христина: Коли я була координатором, почувалася каменярем, який «лупає сю скалу». Насправді це титанічна робота. І дуже важливо правильно формувати свій робочий графік і відпочинок для того, щоб не було емоційного вигорання. Координаторство – це приклад для інших. На тебе дивляться, тебе оцінюють, ти стаєш лідером думок. Мене досі розпитують про особливості політичних або громадських процесів. Людям потрібні такі спеціалісти. А якщо потрібні, значить вони мають бути.
– Яка роль команди у громадській роботі?
Михайло: Команда – це підтримка. Це успіх заходів та проекту загалом. Двоє координаторів не можуть відповідати за все. А команда з 5-10 чоловік на чолі з двома координаторами – це сила. І лише тоді будуть результати. Це 100% перевірено у Кам’янці-Подільському нами.
Христина: Немає команди – немає роботи. Якщо щось пішло не так на заході, завжди з командою можна попити каву і посміятися. І тоді не так гостро переживаєш невдачі. А в разі успіху про нього дізнаються чи не всі знайомі: люди у твоїй команді напишуть про це 10 постів у соцмережі. Ти бачиш, які вони вдячні та з яким ентузіазмом долучаються до різних активностей, і це тобі самій додає сили.
– Якими здобутками за час свого координаторства ви пишаєтеся?
Михайло: Найяскравішим здобутком вважаю дебатні турніри, які викликали величезну зацікавленість серед студентів. Сподіваюся інтерес не згасне ще довго.
Христина: Координаторство – це управління своїми ресурсами та ресурсами інших людей. Це мистецтво ведення переговорів та вивчення психології поведінки інших людей. Наша робота – довести їм, що їхня активна громадська позиція здатна змінити світ навколо. Це дуже важливий та яскравий здобуток.
