Вона – молода, енергійна, з активною громадською позицією. Вона вірить у реформи і прагне змінити життя в країні, де зростають її діти. Катерина Доровських – координаторка ВІ «Активна Громада» Інституту «Республіка» у Полтаві, організаторка та співорганізаторка численних заходів, акцій та марафонів. А ще мама двох діток. Як змінювався світогляд полтавської активістки – далі.
Катерина Доровських здобувала вищу освіту у Полтавському університеті економіки та торгівлі. Опановувати закони міжнародної економіки було нелегко. Ще на третьому курсі вона вийшла заміж, згодом народила сина. Зізнається: саме в цей період у її характері проявилися наполегливість і цілеспрямованість. Адже удень молода мама доглядала дитину, а ночами навчалася та писала диплом. Пригадує:
– Було дуже важко, я втомлювалася і фізично, і морально. Але ці випробування мене загартували. До того ж саме у той період я багато чого збагнула і вирішила для себе.
Катерина Доровських сьогодні – представниця активної та ініціативної громади Полтави. Її можна бачити у переліку організаторів, координаторів різнопланових акцій, тренінгів, марафонів. А крім того вона координує роботу Всеукраїнського громадського об’єднання «Інститут «Республіка» у Полтаві. Розповідає, що рішення присвятити своє життя громадській діяльності народилося у неї давно. Увесь час ловила себе на думці, що повинна і може робити значно більше, ніж робить:
– У мені завжди жило переконання, що активність у людях здатна стримувати розмах корупції та беззаконня. Що найголовніші корупціонери – влада та органи, які її представляють. Мої батьки були підприємцями, і я знала: якщо хочеш працювати, повинен знати прейскурант свого бажання, заробляти і сплачувати податки. Я добре пам’ятаю, яким було розчарування моєї матері, коли вона, багато працюючи й по-чесному сплачуючи податки, дотримуючись усіх правил та норм, мусила щоразу платити хабарі, щоб її бізнес існував і надалі. Тому, коли я народила вдруге і перебувала в декретній відпустці, то зрозуміла, що це мій шанс реалізувати свої бажання.
Так Катерина Доровських запропонувала послуги волонтера місцевій громадській організації «Нова Полтава». Її представники тоді саме роздавали лопати для прибирання снігу, оскільки влада не виконувала своїх зобов’язань і не очищала дороги та прибудинкові території. Отак усе і почалося.
А потім дівчина заходилася реалізовувати екологічні проекти, у які, за її словами, просто закохалася. Про важливі та серйозні речі говорила зі школярами просто і переконливо. Отриманий під час таких лекцій заряд надихав її розробляти нові ідеї. І вже саме екологічна громадська організація рекомендувала її кандидатуру на роль координатора в Інститут «Республіка». Катерина Доровських так відгукується про новий поворот у її житті:
– Так, я поки що дуже молода активістка. І часто почуваюся невпевнено, часом розчаровуюся, але не боюся помилятися, бо знаю: те, що я роблю, йде від серця. А це – головне!
На запитання, що найдужче подобається у громадській роботі, – відповідає упевнено і не замислюючись:
– Процес! Хоча я завжди націлена на результат і часто вимірюю свою роботу цифрами, відсотками, я усвідомлюю, що волонтерство та громадську діяльність неможливо обчислити. Але попри це будь-яка діяльність не залишається непоміченою. Головне – працювати з душею і вірити у те, що робиш.
Віра в себе та у свою команду, за словами полтавської активістки, спонукає братися за нові проекти. Щоправда, хвилювання за результат іноді позбавляє сну не на одну ніч.
– Якщо тема нова, ти не можеш прийти і сказати: «Еге-гей, слухайте уважно! Зараз я вам таке розкажу…» У таких випадках, зазвичай, дуже нервуюся, аби не справляти враження дилетанта.
Аналізуючи свою роботу в статусі координатора Інституту «Республіка», Катерина Доровських зазначає:
– Якщо говорити про найвагоміші мої досягнення, то це, напевно, співініціатива створення Дебатного клубу та міні-турнірів. Але я їх не координую. Я знайшла людину, яка це робить краще за мене. І взагалі, хвалити себе – це для мене важке завдання.
Надалі у планах Катерини Доровських – підготувати платформу для діалогу громадських організацій. Активістка мріє об’єднати їх задля створення конструктивної стратегії розвитку Полтави. І сподівається, що їм вдасться знайти порозуміння. Вірить також, що серед полтавських школярів та студентства знайдеться багато юних активістів. Для них збирається розробити програму, що навчатиме їх спрямовувати свою енергію на користь громаді.