Есе студентки Ужгородського національного університету Тетяни Гички.

Виборець – хто він? Ніхто, якщо брати загальні результати голосування, галочка однієї людини не така вже й важлива. Але якщо подивитися на виборця не як на частину маси, а на масу як виборців? Тоді кожен вибір, кожен голос визначатиме рух розвитку країни: деградацію або прогрес. Дивлячись на свою країну, порівнюю владу і народ. З’являється відчуття: ці два “ворожі табори” – віддзеркалення одне одного. Ми маємо те, що маємо. І те, що ми маємо створили ж ми самі.

То для того, щоб збудувати гідну країну (або якщо країна вже покоряє світові рейтинги – то підтримувати її передові позиції) треба, СВІДОМИХ виборців. Однак, це 21 століття – епоха інформаційних війн, атак та тиску. Кожен день на нас виливаються тонни бруду і грами правди. Тому, перше й найголовніше, що повинен вміти ідеальний виборець – це аналізувати. Він має розмежовувати фейк і правду, вміє знаходити статистику і розуміти її. Його рішення побудовані на чіткій основі з чіткими критеріями. Тільки це вміння може стати щитом перед смертоносним мечем популізму.

Найважче – це забрати з-перед очей образ кандидата і дістати історію його діянь. Судити цифру й факт, а не суб’єктивну думку людей навколо (та навіть свою власну) про образ та імідж. Ми вибираємо не плакат, не гасло, не лозунг, не обличчя. Ми обираємо те, що ховається за тою красивою різнобарвною обгорткою.

Перед тим, як ставити галочку напроти прізвища чи назви партії, варто задуматися над тим чи співпадають твої принципи з їхніми. Якщо ти хочеш, щоб про твої потреби почули, ти вже наперед маєш знати, чи захочуть тебе слухати. Почитати програму – найкращий (і до того ж найлегший варіант) зрозуміти, у якому напрямі рухатиметься кандидат і чи вам по дорозі.

Друге – вміння відчувати тенденції. Економіка, медицина, освіта тощо – явища  взаємопов’язаних факторів. І поки зміни нарешті можна буде помітити, поки вони перейдуть через її складну заплутану систему з усіма її ланками, пройде час… багато часу. Поки реформа подіє, може змінитися і президент, і парламент, і уряд, усе…

Сюди ж треба докинути і знання. Йти на президентські, парламентські, місцеві вибори – і не усвідомлювати обов’язки, повноваження того чи іншого посадовця – абсурд.

Третє – ідеальний виборець не відокремлює себе від політики. Він розуміє, що вона впливає на всі сфери його життя, вона – невидима рука, регулятор. Але в той же час є усвідомлення, що закони-законами, реформи-реформами, а недопалок до смітника треба таки донести.

Четверте – він прийде. Це дійсно важливо. Згадайте референдум у Великій Британії про вихід з ЄС. Багато тих, хто «проти» таки проігнорував голосування, а потім кусав лікті.

Мені 18, і цього місяця я вперше буду голосувати. Зараз в мені борються емоції і факти, думка інших та моя власна, «один голос нічого не значить», і «навіть один голос може стати вирішальним», спокуса продатись і моя честь. Я не знаю, чи буде мій вибір правильним, і це незнання гризе мене ще більше, виїдає зсередини. Замість цих роздумів мав бути п’ятий пункт. Але відсутність сумнівів – риса невластива людині взагалі. Вагання – частина будь-якого вибору. Тому залишу так, як є.

У школі та університеті вивчають поняття демократії її основні риси та характеристики. Історія щоразу підносить нам уроки, політологія та правознавство допомагають нам краще зрозуміти глибини даного явища. Саме так нас вчать миритися із прийнятим рішенням. Якщо я всім серцем за кандидата X, а виграв Y, то збурювати повстання – означатиме відторгнення принципів демократії. Ідеальний виборець повинен бути готовий до розвитку подій не на його користь. Ніякої ненависті – тільки новий план дій.

Тетяна Гичка